Що то за грім, пекольний грім?
Земля гуде, валиться дім,
Світ гонить в пропасть стрімголовов,
А всюда кров, а всюда кров.

Що то за град, пекольний град,
Ллється, либонь, мов водопад?
Що куля – гук, що куля – свист,
Паде народ, як з дуба лист.

Паде народ, як зрілий сніп,
І вічної неправди тік.
Лиш гук рушниць і рев канон
Уколисують нас на вічний сон.

– Спіть, хлопці, спіть, про долю сніть,
Про долю-волю тихо сніть,
Про долю-волю, волю Вітчини,
Чи можуть бути кращії сни?

Скільки гробів, скільки гробів,
Скільки сиріт, а скільки вдів,
Скільки на тих гробах беріз,
А скільки сліз, а скільки сліз!

– О Господи, провадь, веди,
Досить нам горя і біди,
За жертву цю нагородить час,
Пора на нас, пора на нас.