– Прощай, дівчино, прощай, єдина,
Бо я вже січовий стрілець,
Може, за рочок, може, за чотири
Станем обоє під вінец.

Прощай, дівчино, прощай єдина,
Бо я їду на війну,
Може, за рочок, може, за чотири
Назад до тебе поверну.

– Не їдь, миленький, на ту війноньку,
Бо на війноньці загинеш
Та й мене, нещасну молоду дівчину,
Раз навіки покинеш.

– Не можу я, мила, сього зробити,
Бо мене кличе Вітчина,
В кайдани закута, кровцію зрошена
Наша славна Україна.