– Прощай, дівчино, прощай, єдина,
Бо я вже їду на війну,
А тебе, нещасну молоду дівчину,
Раз навік-віки покину.

Прощай, дівчино, прощай, єдина,
Бо я вже січовий стрілець,
Може, за рочок, може, за чотири
Станем обоє під вінець.

Прощай, дівчино, прощай, єдина,
Бо кличе мене Вітчизна.
Кров’ю зрошена, в кайдани закута –
Це наша славна Україна.

Розпрощалися та й розійшлися,
Козак поїхав на війну,
А мене, нещасну молоду дівчину,
Раз на вік-віки покинув.

– Ой ти, землице, ой ти, сирая,
Чом ти так тяжко караєш:
Тих щонайкращих українських героїв
Ти в сиру землю ховаєш.