Посумніли гори Карпати,
Почорнів вже зелений гай,
Гей заплакали стрільці січовії,
Як покидали рідний край.

І боролися завзято
Сімсот тисяч січовиків,
Не мали сили, не мали зброї
Побороти ворогів.

– Ой ти, батьку Волошин,
Скажи щиру правду нам:
Чи ми здобудем країні волю
Від Кавказу аж по Сян?

– Ой ви, браття, ви, галичани,
Ой заграйте ви про нас,
Ой прийдіть, братгя, хоч на годину,
Розвеселіть, браття, нас.

Ой ви, браття, ви соколи,
Не журіться, що ми в неволі –
Задзвонять дзвони: "Нас міліони,
Україна буде на волі!" (2)