– Подай, дівчино, руку на прощання,
Може, в останній вже раз,
Бо прийшла хвилина, час іти до бою,
Мушу сповняти свій наказ.

Ми йшли до бою темненької ночі,
А зорі ясно сіяли.
Гармати били, а ми наступали,
Один по одному падали.

Бачив я, бачив раненого друга,
Як упав на землю ще живий,
З грудей червона кров текла рікою,
Останні слова говорив:

– Напишіть до батька, напишіть до мати,
Напишіть до любої дівчини,
Що мене ховають у неділю вранці,
О пів до осьмої години.

Не було там батька, не було там мати,
Не було там любої дівчини,
Лиш вірні друзі ревно заплакали
Кругом стрілецької могили.