Пиймо, друзі, грай, музика, нам вже все одно,
Бо правдиве тільки в світі музика й вино.

Був собі стрілець, що дівчину мав –
Як цвітки весну, він її кохав,
І кохав її, і любив її,
В своїх думах, в своїх мріях золотив її.

Приспів:
Був собі стрілець, що дівчину мав –
Як цвітки весну, він її кохав.

Та зайнялось раз небо від гармат,
В боротьбі страшній йшов на брата брат.
І стрілець ішов, як пристало всім,
Та постріляний, побитий повернувся в дім.

Нім до матінки рідної прийшов,
Перше дівчину свою віднайшов,
Та як стрінув лиш мрію своїх мрій,
То жорстоке впало слово: "Ти тепер не мій".

Пиймо, друзі, грай, музика, нам вже все одно,
Бо правдиве тільки в світі музика й вино.