Ой зацвила черемха, зацвила ярим цвітом,
Там пращався та стрілець січовий з білим сьвітом.

Там пращався та стрілець січовий з слізоньками,
Що не буде кому викопати єму ями.

Що не буде труни тисової зготовити,
Буде тіло чорне гайвороння розносити.

А черемха тую скаргу тиху зрозуміла,
Чисту душу стрільця січового пожаліла:

"Спи спокійно, стрільчику січовий, спи, мій сину,
А я тебе чесно поховаю, як дитину".

А як вранці прийшли його друзі поглядіти,
А за нічку стрільця січового вкрили цьвіти.