Ой зацвила черемха, зацвила
Ярим цвітом,
Там пращався та стрілець січовий
З білим світом.

Там пращався та стрілець січовий
Слізоньками,
Що не має кому прокопати
Йому ями.

Нема кому труни тисової
Зготовити,
Буде тіло чорне гайвороння
Розносити.

А черемха тую скаргу тиху
Зрозуміла,
Чисту душу стрільця січового
Пожаліла.

– Спи спокійно, стрільнику січовий,
Спи, мій сину,
Бо я тебе чесно поховаю,
Як дитину.

Рано-вранці прийшли за ним друзі
Поглядіти,
А за нічку стрільця січового
Вкрили цвіти.