Ой впав стрілець у край зруба,
Коло зломаного дуба
І не встане вже.

Йшов до бою опівночі,
Смерть накрила йому очі
Від трьох куль на все.

А хто ж його поховає,
І над гробом заридає?
Хіба вітер, сніг.

Ой за тебе, рідний краю,
Стрільці наші умирають –
І він теж поліг.

Поховала дібровонька,
Заридала калинонька,
В могилі сивій.

Білим пухом сніг заносить,
Сухим гіллячком термосить,
Де стрілець поліг.

Сплели вінець із тернини,
Із плакучої калини
Тихенько вночі.

І не мине вічна слава
По всій нашій Батьківщині
Січових стрільців, січових стрільців.