Ой там у полю на траві зеленій,
Ой там лежить стрілець тяженько ранений.

А в праву рученьку, а в ліву ноженьку,
Ой там лежить стрілець ранений тяженько.

Прийшла до него стара мати єго,
Плаче, ридає та й жалує єго:

– Ой, сину мій, сину, то-сь ся довойовав,
Що-с руки і ноги да й си не жаловав.

– Ой, мати, мати, не стій коло мене,
Возьми си хусточку, обітри кров з мене.

Прийшла до него сама мила єго,
Плаче, ридає та й жалує єго.

Ой, милий мій, милий, то-сь ся довойовав.
Що-с руки і ноги да ти не жаловав.