Ой там при долині, гарматами зритій,
Лежить не від нині повстанець убитий.
Козацькеє тіло від вітру змарніло,
А личко рум’яне зів’яло, зчорніло.

Не заплаче мати та й над головою,
Не посадить квіти на могилу твою.
Береза не зронить листків на могилу,
У дзвін не задзвонить, не сповістить милу

Не викує, брате, літ твоїх зозуля –
Закує з гармати ворожая куля,
Один бір заплаче нишком серед ночі,
І ворон закряче, виймаючи очі.

Одні рано-вранці вітри заголосять,
Вовки-сіроманці кістки порозносять,
І кров по долині накриє мурава –
Та слава не згине, повстанськая слава.