Ой поїхав стрілець на страшну війну
І поліг в бою він за Україну.

Його вірні друзі, що з ним разом йшли,
Взяли мерве тіло в Черче принесли.

"Взяли б, товаришу, тебе з собою,
Але спішимося разом до бою".

А старенький батько окопи копав,
Він здалека бачив, як стрілець упав.

Почав приглядатись: "Хто се за один?"
Пильніше поглянув, а то його син.

Назбирав дощечок, зробив з них труну
І гірко заплакав: "Сину мій, сину!"

Як прийшов додому і сперся на тин,
Дружина питає: "Де наш рідний син?"

"У селі, у Черчі, висока могила,
А там спочиває рідная дитина".

А на тій могилі червона калина,
За стрільцем ридає молода дівчина.

А на тій могилі терновий вінець,
Ой там спочиває січовий стрілець.