Ой на горі на високій зозуленька кує,
Б’ються стрільці на Ма-, на Маківці,
Весь ся світ дивує.

А молода Степанівна з хлопцями воює,
Б’ються стрільці, ллється, ллється кровця,
Вона бандажує.

Бандажує, завиває стрілецькії рани,
Добра була Степа-, Степанівна,
Ще ліпша від мами.

Наша мати добра була – вона породила,
Степанівна ліпша, ліпша була,
Бо край боронила.

А молода Степанівна зламала калину,
Посходились січо-, січовики
З гори на долину.

Ой як вони посходили, поставали в лаву,
Як прогнали воро-, вороженьків,
Дістали похвалу.