Ой на горі, на Маківці, кували зазулі,
Б’ються стрільці на Маківці, всій ся світ дивує.

А Олена Степанівна з стрільцями бідує,
Б’ються стрільці на Маківці, вона бандажує.

Бандажує, завиває ті стрілецькі рани,
Вона була товаришка ще ліпша від мами.

Зголосився на війноньку козак молоденький:
Його тішить на Вкраїні наш Київ старенький.

– Ой, Олено Степанівно, ой то-сь добра була,
Як маленька дитинонька в повитку заснула.