Ой дівчина молоденька нагнула калину,
Їдуть стрільці січовії з гори на долину.

Як з’їхали на долину, поставали в лаву,
Як прогнали вороженьків, дістали похвалу.

Українські офіцери "слава!" закричали,
Ой що наші січовики москаля прогнали.

Ой на горі, на високій, зазуленька кує,
Б’ються стрільці на Маківці, Оля бандажує.

Бандажує, завиває ті стрілецькі рани,
Ой то була Степанівна ще краща від мами.

Не одному вна етрільцеви рани перевила,
А ворожа остра куля її грудь пробила.

Ой б’ют коні копитами, аж каміння скаче,
За тобою Степанівна вся Вкраїна плаче.

– Ой, Маківко, Маківочко, на тобі ялиці,
Ой на тобі, Маківочко, кроваві криниці.

Ой, Маківко, Маківочко, на тобі ялівці,
Ой на тобі, Маківочко, спочивають стрільці.