Колись, дівчино мила,
А був це чудний час,
Як ще любов носила
Десь попід хмари нас.
Ми мріяли, зітхали,
Коханням присягали,
А соловейко тьохкав
Лиш "тьох" та й "тьох", та й "тьох".

І був би я дівчину
Вірненько так кохав,
І був би я єдину
До серця пригортав.
І був би соловейко,
І був би малесенький
Все тьохкав на калині
Лиш "тьох" та й "тьох", та й "тьох".

Та десь війна взялася
І ось який кінець:
Дівчина віддалася,
Я – січовий стрілець.
Таке-то в нас кохання,
Закляття, сподівання,
Що в серденьку осталось
Лиш "ох" та й "ох", та й "ох".