Їхав стрілець на війноньку,
Пращав свою дівчиноньку:
– Пращай, миленька, чорнобривенька,
Я йду в чужую сторононьку.

Пращай, пращай, пращай, пращай,
Ми йдемо в бій за рідний край,
Ми йдемо в бій, крівавий бій,
За рідний край, за нарід свій.

Ідуть січовії стрільці, за ними вітер віє,
Сміється сонце з-поза хмар – Україна радіє,
І б’ється серце у грудях, і пісня ген лунає,
Хто любить родимий край, хай з нами поспішає.