Їхав стрілець на війноньку,
Сказав: "Прощай, дівчинонько,
Пращай, миленька, чорнобривенька,
Я йду в чужую сторононьку.

Подай, дівчино, хустину,
Може, я в бою загину,
Закриють очі темної ночі,
Лекше в могилі спочину".

Дала дівчина хустину –
Стрілець у бою загинув.
А серед поля гнеться тополя
Та й на стрілецькую могилу.

Вийду я на ту могилу,
Зірву червону калину:
– Пращай, миленький, чорнобривенький,
Бо за тобою я загину.

Лихії люди насилу
Взяли нещасну дівчину,
А серед поля гнеться тополя
Та й на стрілецькую могилу.