Їхав козак на війноньку:
"Прощай, прощай, дівчинонько,
Прощай, милейка, чорнобривейка,
Іду в чужу сторонойку.

Дай-но, дівчино, хустину,
Може, я в бою загину,
Накриють очі темної ночі,
Лише в могилі спочну".

Дала дівчина хустину –
Козак у бою загинув.
Темної ночі накрили очі,
Лише в могилі спочне.

Померло тіло козаче,
Ніхто по йому не плаче,
Там стоїть ворон, ворон чорненький,
Стоїть та й жалібно кряче.