Ішов стрілець на війноньку,
Пращав свою дівчиноньку:
– Пращай, миленька, чорнобривенька,
Бо я іду в чужину.

– Іди, іди ти, мій миленький,
Та вертайся домів живенько,
Бо я буду ждати, тебе чекати
І тебе виглядати.

– Ой рад би я живо вернути,
Може, мене куля вдарити,
Засиплют очі темної ночі,
Там треба спочивати.

Там буду я спочивати,
А ти будеш мене чекати.
Ой не верну я більше ніколи,
А буду лежати у чужім поли.

Прощай, пращай, моя миленька,
Не тужи дуже, молоденька,
Знайдеш другого собі милого
Та й будеш проживати.