Їдуть коні сивогриві, копитами б’ючи, копитами б’ючи,
Заплакали українці, що до бою йдучи.

– Ой не плачте, українці, що до бою йдете, що до бою йдете,
Як вам Господь допоможе, то ся повернете.

Заїхали піді Львів, на кватирах стали, на кватирах стали,
Офіцери наказують, щоби не заспали.

– Набивайте, хлопці, кріса, набивайте швидко, набивайте швидко,
Бо патрулі дають знати, що вже ворог близько.

Ой билися вдень і вночі – кровці по коліна, кровці по коліна,
Напиймося, товариші, кровці замість вина.

А як будем кровцю пити, не будем платити, не будем платити,
А за нашу Україну будемо ся бити.