Чотовий незламний на коня сідав,
Кожному стрільцеві ручку він подав.
Стрільці його просять, щоб він не їхав.
Поїхав до Руська, рано не зістав.

Семилітній хлопець за столом сидів,
Взяв в руки пістоля – праву грудь зранив,
Чотовий незламний з болю закричав:
"Люба Україно, вже навоював".

Хлопці чотового на ліжко кладуть,
З жалем промовляють: "Хай стрільці прийдуть,
Гей, гей, хай стрільці прийдуть".

Стрільці січовії на наказ прийшли,
Коло чотового сумні стояли.
Гей, гей, сумні стояли.

Чотовий незламний ще три доби жив,
А в суботу ввечері життя закінчив.
А сотенний миром весь відділ зібрав,
Свого чотового в пошані ховав.

Чотовий незламний із Волині йшов,
А на Лемківщині могилу знайшов.
Гей, гей, могилу знайшов.

Мати ще чекає, що він ся поверне.
А його могила травою заросте,
Гей, гей, травою заросте.