А вже восьмий рік минає,
Вже дев’ятий наступає,
Стала сумная новина:
Запалала огнем,
Застогнала під мечем
Закарпатська Україна.

Вже сі чехи в Хусти б’ют,
А мадяри ззаду йдут,
Висилают ультимати:
Щоб народ ся піддав,
Свою зброю їм здав,
Бо інакше ім не жити.

Тілько батько – Волошин
Закликає всіх старшин
На нараду сумную:
"Щоб ми всі, так як ті,
Січовії стрільці,
Стали сміливо до бою.

Вібивают на фронтах
Всіх жінок, і всіх дівчат,
І дітей малодітних.
Много трупів там лягло
І крови ся пролляло –
Кров потекла річенькою.

Ей ти, друже, не журись,
На Карпати подивись,
На ту сумну подію:
З тої крови вже росте
Поколінє молоде,
Загартоване до бою.