А там у темнім лісі серед пахучих трав
Лежить стрілець ранений, стрілець Микола впав.

І з него – кров червона, товариш у ярмі,
І ліки прикладають, неначе йому в сні.

Ой слабше, слабше, слабше козацьке серце б’є,
І знову ніч минає, і знову день настає.

– Який то сумний вечір, який то сумний час,
Дивіться, якась жінка біжить вона до нас.

Прибігла до Миколи і стиха говорить:
– Ой, сину мій, Миколо, а що тебе болить?

– Болить мене серденько ще й правая рука,
То мене поранила куля ворожая.

Ой там у темнім лісі, де ворон закричав,
Не було там нікого, як козак умирав.