Блиск очей у світлі ліхтаря...
В ньому можна розум загубити,
Втратитись в освітлених дворах
І ковтнути запах маргарити

П’янкої,
Замерзлої, зимою.
Нас двоє, тільки двоє.
Живу лише тобою,
Тобою марю я.

Повітря мало, щоб дихати окремо
Ти не поема, я не музикант.
Не бути разом – для нас проблема,
А разом бути – це таки талант!

Холодний вечір, зламані качелі
Скрипіли, як незмащена любов.
Про цю любов не пишуть ні в одній новелі,
Бо не існує ще таких чуттєвих мов...

Приспів:
П’янкої,
Замерзлої, зимою.
Нас двоє, тільки двоє.
Живу лише тобою,
Тобою марю я.

Повітря мало, щоб дихати окремо
Ти не поема, я не музикант.
Не бути разом – для нас проблема
А разом бути – це таки талант!