Знає кожна мисляча людина,
Що чекати долі – марна справа.
Доля, як невірная дружина,
Мить – і під тобою судна лава.
Друга мить – і щастя у кишені,
Де розкрила рота давня дірка.
Хто би ти не був – простак чи геній,
Дбає десь за все далека зірка.

Знає кожна мисляча людина,
Що багато мислити – це мука.
Від думок не з'явиться машина
І ніхто не дасть за них на руку.
Пухне голова і в'януть вуха,
Думка усередині клекоче,
Кинувся до друга, щоб послухав,
Друг від мене кинувся – не хоче.

Знає кожна мисляча людина,
Що в дорослих є одна забава:
Сам процес, як робиться дитина,
Ну, а що за тим – не їхня справа.
Нова генерація підходить
Мислячих людей про тую штуку,
Мабуть, це лихий по колу водить,
Знаючи про Євину науку.

Знає кожна мисляча людина,
Що найбільше щастя – у роботі,
Щастя надихає нам картина,
І шматок, що ніжно тане в роті.
Щастя, що прокинувся у ліжку
І побачив світ, а не химеру,
Щастя, що згубив ощадну книжку,
Щастя, що на ній суцільне зеро.

Знає кожна мисляча людина,
Що процес пізнання не безмежний,
Часом наступає та година,
Хоч готовий ти і обережний.
Істина нарешті проясниться,
Істина проста, але єдина,
Поки хай тобі спокійно спиться,
Щастя, що ти мисляча людина.