Заздрість
В творчості безперспективна
І безплідна, немов граніт.
Заздрять генієві -
Та все рівно він продовжує
Свій політ.

До захмарних висот сягає,
Бо крізь серце прокачує Час.
А що рівних йому немає -
Річ не тільки у ньому, а й в нас.

Творить він - випромінює радість,
Ми - щосили воюєм за приз.
І, мов гиря чавунна, заздрість
Невблаганно нас тягне вниз.

Та якби, не марнуючи сили,
Переплавити це почуття, -
І самі б тоді вище злетіли,
Й досконалішим стало б життя!