Приїхала в село до нас машина з прапорами.
В ній чоловік був гарний, зодягнений в пінджак.
- Приїхав я про вибори побалакать з вами,
Про те, як ви живете тут і врожаї в вас як.

Трохи я про себе розповім з початку,
Парень я з народу - такий самий, як ви.
Я в армії служив, топтав сиру Камчатку
І рідному заводу віддав кращі роки.

Але несправедливості, ці брехні і розбрати
Змусили отямитись, по іншому взглянуть
На нашу з вами жизнь, і йти у депутати,
Що б в свєтлоє майбутнєє нам проложити путь.

Я вам скажу відверто, ми - кращая із партій!
Не вірте слову інших, вони всі брехуни!
Аж тут директор школи каже: - А в нас нехвата партів,
І штукатурка сиплеться в спортзалі зі стіни!

І тут як почалися дискусії й дебати,
Кричить баба Параска: - Коли вже буде газ
Проведений нарешті і до моєї хати?
А то лиш в Київ, в крісло, й забуваєте про нас!

Їздовий собі вставив їдкєє словечко:
- Чи пройде по асфальту мій кінь за моїх днів?
А то як я не бив його вчера, як не дьоргав за вуздечку
Він по цих колдобинах ніяк іти не хтів!

- Шановні! Схаменіться! - тиче в небо пальцем, -
Я маю власний досвід, я бачив Крим і Рим.
Як тільки оберете мене своїм обранцем –
Всім стане жити краще, веселіше стане всім.

І скокнув у машину, і зник оцей товариш
У куряві дорожній. Я поняв - лиш якщо
Ти ненароком птічку у б'юлетня поставиш,
То вже її не зловиш ніяк і нізащо!