То не хмарами сонце від мене заховано,
То не вітер верби до долу згина,
То від того серце моє так схвильовано,
Що кохання твоє зберегти не змогла.
Можна мріяти довго про все, що завгодно,
Та хіба життя, то є тиха вода?..
Ти мене добиваєшся зовсім природно,
Бо слова, я вже знаю, є тільки слова.

Приспів:
Ой, ти серденько, серденько моє,
Чому милий знов до мене не йде?
Ой, ти доленько, ти доле моя,
Чому знов я мушу бути одна?
Ой, ти лишенько, ти лихо моє,
Він до іншої, напевно, іде.
Ой, ти доленько, ти доля моя,
Скаламутилася тиха вода.

Скаламутилась вода, не видно броду,
Шлях до твого серця не відшукати,
Не ходи до неї, забудь її вроду,
Бо вона так ніколи не зможе кохати.

Приспів.