GВітер старі імена розвиває,
CНема вже дороги в покинутий Gрай,
C  Якщо в юрбі ти мене не впізGнаєш,
D  Не повернеш мене,C Не повернеш мене любий прощай...

1.
GЯ залишB7аю твій беEmрег - це чCас розправлGяє вітрDила,
Gзнай!
Сонце сідає і зорі вертаються. Казка моя, прощай.
GЗнаю коB7лись тебе зEmнайде, неCначе мелGодія,
CНами давDно забута,
GЗ давніх дB7авен ніжним віEmтром занCесений
GПодих із Dмого сGна.
CТи віднаDйди, тBmи віднайEmди, Cти віднайAmди
Мене в минAулому, тCам, де панує веDсна.

2.
Там, де у диханні ночі останнього слова
Тремтить луна.
Ти пригадай кожну мить, кожен крок
У безмежно далеких снах.
Була, а може здавалось, що справжня -
Кохання весна нескінченно рання,

Знов спалахне і розтане без відчаю,
Наче омана.

Знай, це - не сон. Знай, це - не сон.
Знай, це - єдина правда, вічності істина.

3.
Смерть подолає єдиний закон - вічна любов моя...