Слово сліпого Кобзаря Руслан Навроцький
Текст пісні
Сто літ вже йде війна
Вже гетьмана нема
Живого, п’ять десятків років,
Кривавий несе слід
Шабель наших політ.
А до свободи, може,
Кілька кроків.
А я –
У душному гамаку
Ніс тебе по ярмарку,
Врода вся на видоку
(Може хтось і купить).
Дурень.
Вірив, що краса,
Хрест святий і небеса
Будуть запорукой,
Долі з кимось вкупі.
Та чуба вкрила сивина,
А її, як не було,
Так і нема.
Намалювавсь пан лях.
За безцінь хотів взять,
Та не віддав я.
Він шаблею лякав,
Йому я показав,
Що таке шабля.
Він хлопом називав –
Я промовчав.
Він золотим манив,
Та я був впертий.
Бо вже не вперше:
Кричить він "Унія",
Невитриманий лях.
А сам в мої краї наводить шляхт.
Наук різних навчить,
Та по своєму хрестить.
Та по своєму хрестить.
Бо йому,
Що козак, що кріпак –
Все – бидло.
Під їзуїтський ковпак –
Все – кривда.
За добре і за зле –
Віддав йому я дяку,
Та України – не продав поляку.
І знов:
У душному гамаку
Ніс її по ярмарку.
Врода вся на видоку –
Може хтось і купить...
Дурень вірив, що краса,
Хрест святий і небеса,
Стануть запорукой,
Долі з кимось вкупі.
Та чуба вкрила сивина,
А її, як не було,
Так і нема.
І ось до зброї клич.
Чи хлоп, а чи панич.
Щоб боронити землю та ідею спраглу
Позабудь про сани.
І навіть дітлахи козакували.
Та мало сил.
Та обмаль сил.
Богдан послав послів у Крим.
Та, що орда?
Що та орда –
Їм, злодіям, аби ясир!
А тут цар прислав Бутурліна.
Тут цар прислав Бутурліна.
Ми в Переяславі всі шапки вверх –
"Х-в-а-а-а-а-а-л-а!",
Та й тут не обійшлось без чвар.
Бо бачив в мені смерда чи раба,
Ясновельможний брат, російський цар.
(Петро послав копать канави та тесать каміння),
Щоб винищить козацькеє коріння.
І знов:
У душному гамаку
Ніс тебе по ярмарку.
Врода вся на видоку.
(Може хтось і купить).
Дурень вірив, що краса,
Хрест святий і небеса
Стануть запорукою,
Долі з кимось вкупі.
Та чуба вкрила сивина,
А її, як не було,
Так і нема...
Ось кобза, ось сума.
Ось воля! Та сліпа...
Та слово є від серця,
Не будь байдужим, слухай, сину!
– Родився в панській Польщі.
– Ріс вільним козаком.
– А помирати що ж, в Малоросії?
Та вірю – через сотні літ.
Збудуєш на своїй землі,
І як належне прийме це сусід.
Збудуєш, сину, ти жаданну волю!
Бо я!..
У душному гамаку
Ніс її по ярмарку,
Врода вся на видоку.
Може, хтось і купить...
Вже гетьмана нема
Живого, п’ять десятків років,
Кривавий несе слід
Шабель наших політ.
А до свободи, може,
Кілька кроків.
А я –
У душному гамаку
Ніс тебе по ярмарку,
Врода вся на видоку
(Може хтось і купить).
Дурень.
Вірив, що краса,
Хрест святий і небеса
Будуть запорукой,
Долі з кимось вкупі.
Та чуба вкрила сивина,
А її, як не було,
Так і нема.
Намалювавсь пан лях.
За безцінь хотів взять,
Та не віддав я.
Він шаблею лякав,
Йому я показав,
Що таке шабля.
Він хлопом називав –
Я промовчав.
Він золотим манив,
Та я був впертий.
Бо вже не вперше:
Кричить він "Унія",
Невитриманий лях.
А сам в мої краї наводить шляхт.
Наук різних навчить,
Та по своєму хрестить.
Та по своєму хрестить.
Бо йому,
Що козак, що кріпак –
Все – бидло.
Під їзуїтський ковпак –
Все – кривда.
За добре і за зле –
Віддав йому я дяку,
Та України – не продав поляку.
І знов:
У душному гамаку
Ніс її по ярмарку.
Врода вся на видоку –
Може хтось і купить...
Дурень вірив, що краса,
Хрест святий і небеса,
Стануть запорукой,
Долі з кимось вкупі.
Та чуба вкрила сивина,
А її, як не було,
Так і нема.
І ось до зброї клич.
Чи хлоп, а чи панич.
Щоб боронити землю та ідею спраглу
Позабудь про сани.
І навіть дітлахи козакували.
Та мало сил.
Та обмаль сил.
Богдан послав послів у Крим.
Та, що орда?
Що та орда –
Їм, злодіям, аби ясир!
А тут цар прислав Бутурліна.
Тут цар прислав Бутурліна.
Ми в Переяславі всі шапки вверх –
"Х-в-а-а-а-а-а-л-а!",
Та й тут не обійшлось без чвар.
Бо бачив в мені смерда чи раба,
Ясновельможний брат, російський цар.
(Петро послав копать канави та тесать каміння),
Щоб винищить козацькеє коріння.
І знов:
У душному гамаку
Ніс тебе по ярмарку.
Врода вся на видоку.
(Може хтось і купить).
Дурень вірив, що краса,
Хрест святий і небеса
Стануть запорукою,
Долі з кимось вкупі.
Та чуба вкрила сивина,
А її, як не було,
Так і нема...
Ось кобза, ось сума.
Ось воля! Та сліпа...
Та слово є від серця,
Не будь байдужим, слухай, сину!
– Родився в панській Польщі.
– Ріс вільним козаком.
– А помирати що ж, в Малоросії?
Та вірю – через сотні літ.
Збудуєш на своїй землі,
І як належне прийме це сусід.
Збудуєш, сину, ти жаданну волю!
Бо я!..
У душному гамаку
Ніс її по ярмарку,
Врода вся на видоку.
Може, хтось і купить...
Внески:
Найпопулярніші пісні Руслан Навроцький
- 1 Ідеї-трясовина
- 2 Пам'ятник
- 3 Роксолани *
- 4 Пашка...
- 5 Місто
- 6 Все позаду
- 7 За вікнами небо...
- 8 Сніг
- 9 Бодун
- 10 Нічого нема
- 11 Романс "Натали"
- 12 Не знаю...
- 13 Монолог вітру
- 14 Один на один з самотою
- 15 Доля
- 16 Так трапилось
- 17 Пам’ятник з глини
- 18 Подібен Апостолу
- 19 Пашка – вуличний музикант
- 20 Господа ділить