Трясовиной затягують Ідеї.
І мій Народ,вірніше,із народу
Зробити ладні так-
Щоб в Віршарі побачити Енея.
Одіти Свитку,станцювать Гопак.
Комусь в утіху,а собі на шкоду,
Сховать Люстерко і кричать аро Вроду.
Знов з будня Бій чи Свято,
І під Хороводи...
Возвести Трон собі до Небозводу-
І думать так-
Ну а Кріпак,він й в Африці –Кріпак.

А може можна було не напитись
Свободой...
Та стан душі...
Согодні ,все б по іншому...
Сьогодні все б по іншому...
Та про Відчизни чую вроду,
З якою щастя навіть в Шалаші.
І винна не вона,
Що просвіту нема...
Шо за вікном дощі...
Що з нею щастя дійсно в Шалаші.

Змінити П'ятикутку на Тризуба.
Червону книжечку на місце
В Бізнесклубі.
Плювать,що цитувать-
Чи Капітал,а чи Кобзар.-
Лиш бути б Пастухом Людських Отар.
І може б дав Бог росту,
Та Гниле Коріння.
І не хватає Совісті та Вміння.
А тут хоч Плач,хоч Скач-
Ніхто не Чує.
Що твій Нарід вже що-ледь
Не Бомжує.

Тікаю думкою з Каземату.
Та де втічеш-себе не переробиш.
Коли твій Вірш-сприймають,
Як гармату Аврори.
І Кобзареві до землі би поклонитись Треба.
За тії Сльози,що пролив,
Та де...
Коли зробили з нього
Ідола святого.
Бога-Прокурора.
Ти Плачеш Разом з Ним,
Та знаєш лин одного Бога.

У Політичних Ігр-є сто Доріг,
Та не Омивши рук...
Не Виплакавши сльози...
І кожен Молить-
Бережи нас Боже!
Від "Войовничих Лицарів"
Та від "Спасенних Іг".

А може то Напитись і Забутись...
Чи в двірники піти,десь у Канаді...
Багато Так і роблять...
Та такі Принади-Не по Тобі.
Не по Тобі!
Бо краще в Рідній Хаті.
З Надією в Журбі- Слова перебирати.
Та Бути в Совісті.
До Совісті Взивати.
А бути в Совісті,до Совісті взивати
Чи По Тобі?