Далеку дорогу до рідного дому
Мені застилають холодні тумани,
І думаю я, відганяючи втому
Як довго, як довго не був я у мами.
Нас доля гойда, що зупину не знає,
І я десь у світі, як птаха, лечу.
Буває життя, як вогонь, обпікає -
Тоді уві сні "мамо, мамо!" кричу.

Приспів:
Мамо! Якби тільки знала -
Без думки по тебе немає ні дня.
Молюсь, щоби вічно сіяла,
І я буду жити - кровинка твоя.

Хай ворон кричить, що не дійду додому
Що в рідну оселю нема вороття,
Я вірю у казку, допоки ти поруч -
Що є нескінченна дорога життя.
Нас доля гойда, що зупину не знає,
І я десь у світі, як птаха, лечу.
Буває життя, як вогонь, обпікає -
Тоді уві сні "мамо, мамо!" кричу.

Приспів. (2)

І ти будеш жити, мамо...
Мамо...