Пролітають вітри від весни до весни,
Віддає нам сповна все земля восени,
А ми вдвох після шлюбу ще декілька днів,
Але ти вже замерзла, а я - зголоднів.
Живемо мов орли на високій горі,
Полювати йдемо на ранковій зорі,
І, промчавши по колу і вскочивши в дім,
На байдужість твою я таке відповім:

Приспів:
Дорогою у зоряний рай
Піду я сам собі, ти собі.
Дорогою у зоряний рай
Я гратиму на срібній трубі.
Мелодію обжитих небес
Намрію я, ти - пригадай,
Як ніс тебе твій зоряний пес
Дорогою у зоряний рай.
Є-є-є-є!..

Буду вірний тобі від весни до весни,
А як зрадиш хоч раз - не пробачу вини.
Тільки дім свій замкну і тебе проведу,
До найближчої зірки, з якої впаду...

Приспів. (2)