Зелена діброва
Без вітру шумить,
А чужий батенько
Не б’є, та болить.

Чужая матінка
Словами жалить,
Піде до сусіди
Невістку судить.

Піде до сусіди
Невістку судить,
Що тая невістка
Не хоче робить.

Що тая невістка
Не хоче робить,
Іде на городець,
Лягає та й спить.

Іде на городець,
Лягає та й спить,
Прийде до світлоньки –
Головка болить...

Ой давно я давно
В батенька була,
Вже ж тая стеженька
Терном заросла.

Ой заросла терном
Ще й терниною,
Де я походила
Ще й дівчиною.

Ой як я ісхочу
Терен висічу.
До свого батенька
Крильми полечу.

Ой сяду я, сяду
В вишневім саду
На тій черешеньці
На самім верху.

Ой як я закую –
Весь лист розів’ю.
Ой як я заплачу,
Весь лист промочу...

Як ходить, так ходить
Батько по дворі.
Як будить, так будить
Невістки свої.

– Вставайте, невістки,
Вставайте мої,
Щось в нашім садочку
За пташина є.

– Ой то не пташина,
То твоя дитина,
Без щастя, без долі
Уродилася...

Без щастя, без долі
Уродилася,
В чужу сторононьку –
Оддалилася...

– Ой як ти зозуля,
То йди в ліс кувати,
Ой як моя дочка,
То прошу до хати.