Ой із-за гори та буйний вітер віє...
Ой там удівонька та пшениченьку сіє.

Ой посіявши, стала волочити,
А заволочивши, стала Бога просити.

"Ой уроди, Боже, та пшениченьку яру
На вдовине щастячко, на сирітськую славу!"

Ой ще й удівонька та й додому не дійшла,
А вже кажуть люди, що пшениченька зійшла.

Ой ще й удівонька та й на лаву не сіла,
А вже кажуть люди, що пшениця поспіла.

"Ох, і горе ж мені та, діточки, із вами,
Гей, та що немає хазяїна над вами!"

"Мати ж наша, мати, не журися нами,
Як повиростаєм, розійдемось сами!

Ой буде нас, мати, по горах, по долинах,
Ой буде нас, мати, та по чужих країнах!

Ой будеш ти, мамо, як зозуля кувати,
Що нікому буде тобі й пити подати!"