Зашуміла ліщинонька,
Заплакала дівчинонька.
Заплакала, затужила, –
Нема того, що любила.
Нема його, вже й не буде –
Розраяли вражі люди.
Розраяли, розсудили,
Щоб ми в парі не ходили.

– Ти приїдеш – збаламутиш,
Як поїдеш, то й забудеш.
Хочеш мене розкохати,
А потому занехати.
– Нехай камінь розпукає,
Сине море висихає,
Нехай вимруть злії люди,
Таки ж бо ти моя будеш.

Я з Подолля повернуся
І з тобою оженюся.
– Не женися ти зі мною,
Не поправиш долю свою,
Будеш потім нарікати,
Свою долю проклинати,
Що з вбогою оженився
Та й навік запропастився.