З гори на долину, у гай по калину,
Там блудила дівчиночка сім день та й годину.
– Чого ж ти, дівчиночко, та й по гаю блудиш?
Ой відай ти, дівчиночко, мого сина любиш.
– Якби-м сина не любила, то би-м не блудила,
Я за твоїм рідним сином бистру річку брила,
Бистру річку, бистру річку і гай зелененький,
Ой то ми сі подобав твій син молоденький.
– На тобі, дівчиночко, коня вороного,
Відчепися, дівчиночко, та й від сина мого.
– Я коня ба й не беру, на коні не їду,
Твого-м сина полюбила та й за него піду.
Кого я вірне люблю, з тим мні подружіть,
Котру біду ненавиджу, то ми не кажіть!