Там у полі нивка, зелена дібровка,
Там дівчина жито жала, сама чорнобровка.

Жала вона, жала, сіла спочивати,
Їхав козак з України, мусив шапку зняти.

Мусив шапку зняти, "добрий день!" сказати,
– Помагай, Біг, тій дівчині того жита жати!

А дівчина стала, йому відказала,
Вона того козаченька серденьком назвала.

– Як підеш додому, не кажи нікому,
Бо рознесуть лихі люди, як вітер солому.

Як вітер солому, солома легенька,
Рознесуть мя лихі люди, я ж ще молоденька.

Ой по всьому світу, по всьому світочку,
Що дівчина козакові вишила сорочку.

Вишила сорочку чорними нитками,
Щоби його пізнавала межи парубками.