Там на горі солома горіла.
Ту солому дівчина палила.
Миленькому вечерю варила.
Вже вечеря стиха докипає.
А мій милий на поріг вступає.
– Здрастуй, мила, здрастуй, чорнобрива.
Де взялася маленька дитина?
– Була в мене циганочка вранці.
Залишила дитину на лавці.
– Брешеш мила, брешеш, чорнобрива.
Не такая циганська дитина.
Бо циганське – чорне й кучеряве.
А козацьке – біле та рум’яне.