Сидить козак на порозі,
Кінь на волі скаче.
А в віконці дівчинонька
За козаком плаче:
– Ой ти ж мені присягався
Любити як душу,
Тепер мене покидаєш,
Я згинути мушу.
Будь щасливий і із тою,
Котору кохаєш,
А над мене вірнішої
На світі не найдеш.
Буду бога я просити,
Щоб ти був щасливий.
Чи зо мною, чи з другою,
Щоб ти був щасливий.
Як не хочеш, серце моє,
Дружиною бути,
То дай мені таке зілля
Щоб тебе забути.
Єсть у мене таке зілля
Близько перелазу, –
Як тобі дам напитися,
Забудеш відразу.
Буду пити через силу,
Краплі не опущу.
Хіба я тебе забуду,
Як очі заплющу.