Ой зацвіла червона калина над криницею...
Горе ж мені, моя матусенько, жити за п’яницею!

Що п’яниця п’є, не кається, і день, і ніч п’є,
А як прийде із шинку додому, мене, молодую, б’є!

В неділеньку, рано-пораненьку, мати моя йде,
Питається діточок маленьких, чи дома п’яниця є.

"Потихесеньку, полегесеньку, матусю, іди:
Спить п’яниця в рубленій коморі, гляди ж, його не збуди!"

"Ой нехай він спить, та й нехай же спить, щоб уже й не встав,
Щоб твоєї бідної головоньки та не клопотав!"

"Ой не клени, моя матусенько, п’яницю мого:
Єсть у мене діточки маленькі,– горе буде без його!"