Ой летіла сива пава по дубині,
Розгубила сиве пір’я по долині.

А хто теє сиве пір’я позбирає,
Бо дівчина миленького визирає.

Ой приїхав її милий опівночі
Та застукав у застільнеє віконце.

– Ой чи спиш ти, моя мила, ой чи чуєш,
З ким ніченьку невидненьку ти ночуєш?

– Ой не сплю я, мій миленький, та все чую,
З немовлятком, сином твоїм, ніч ночую.