Ой летіла пава,
Серед села впала.
Кого ж вона вбила?
Вдовиного сина.
[Ой] як би то дати
Бідній вдові знати,
Щоби вийшла вдова
Сина поховати.
Ой в’їхала вдова
Сірими волами,
Заплакала вдова
Дрібними сльозами.
Поховала сина
Межи вертепами*,
Обсадила сина
Навкруг сосоньками.
Прилетіла зозуленька,
Сіла на серденько,
Прилетіла друга,
Сіла в головоньки,
Прилетіла третя,
Сіла у ноженьки.
Що сіла на серденько
То його миленька,
Що сіла в головоньки
То є рідна ненька,
Що сіла в ноженьки –
То єго сестричка.
Мати плаче рік від року,
А сестричка півтора року,
А миленька до недільки:
Неділенька прийшла,
А вна в танчик пішла.
Свого миленького –
Такой го не найшла.