Ой казала мила явора зрубати,
Ой казала мила трумну збудувати.

Ой не треба, мила, явора рубати:
Я зроблю ялове, будеш в нім лежати.

Стоїть тото трумно штири роки дурно,
П’ятий наступає, трумно промовляє:

– Або м’я зламайте, або м’я спаліте,
Або уже в мене когось положіте.

– Я клала би-м тата, та велика втрата,
Я клала би-м неньку, тягар на серденьку.

Клала би-м милого, зле мені без нього,
Клала би-м ся сама, та дитина мала.