Ой ходжу я, ходжу, не находжуся,
Да кого вірне люблю, не надивлюся.
Ой вижу я, вижу милую свою,
Що ходить, гуляє в зеленім саду,
Щипає, ламає зелен виноград,
Кидає-бросає в милого кровать.

– Чи ти, милий, спиш, чи ти так лежиш?
Чом мого серденька не розвеселиш?
– Ані я не сплю, ані не лежу.
Туга на серденьку... не розвеселю.