Гей, по горі, по високій голуби літають,
Я гаразду не зазнала, літа си минають.
Не зазнала, не зазнала та й не буду знати,
По чім же я літа свої буду споминати?
Ци я в’їла, ци я впила, ци-м красно ходила?
Кілько моїх тих розкошів, що-м си набідила.
Ой маю я два волики, обидва сивенькі,
Та як сяду та здогоню літа молоденькі.
Здогонила літа свої на кедровім мості:
– Ой вернітьси, літа мої, хоть до мене в гості.
– Хіба ми би дурні були, розуму не мали,
Щоби ми си до старої назад завертали.
Та як же нам добре буде, ми тя нагадаєм,
А як же нам та й зле буде, ми тя занехаєм.