Чорна хмара наступає,
Син матір свою виганяє:
– Іди, мамо, ти від мене,
Взавтра будуть гості в мене.
Будуть гості українці,
Буде встидно моїй жінці,
Що ти в порваній свитині.
Пошла мати улицею,
Зустрілася із дочкою:
– Куди, мамо, ви ідете,
Двора мого минаєте?
– Іду, доню, я до тебе,
Виганяє син від себе.
– Не будете, мамо, в мене,
Бо лихая доля в мене.
– Будем, доню, заробляти,
Лихій долі догоджати.
Пішла мати попід тином,
Зустрілася з своїм сином:
– Куди, мамо, ви ідете,
Двора мого минаєте?
Ходіть, мамо, ви до мене,
Случилася біда в мене:
Упав грім на мою хату,
Забив жінку ще й дитину,
Ще й хазяйства половину.
– Нехай, сину, згорить хата.
Ти не син, а я не мати.