Виглядав я тебе
Як росинку листок,
За тобою скучав я,
Як стежка за кроком,
Бо ж не день ми знайомі
І навіть не сто,
А, здається, вже тисячу років.

Приспів:
В полі в'янув туман,
Загоралася рань,
Посивіло моє чекання...
А в душі проступила
Невидима грань,
За якою уже прощання...

Певне, суджено так...
Вечір вистелить мідь,
Вийде місяць сріблястий,
Закоханих витязь,
І так схоче стежина
Від кроків дзвеніть,
Як роса від проміння світитись...

Приспів.

За якою уже прощання...