Мені сказали пелюстками квіти,
Що ти ласкавий, як весняний вітер.
Мені сказали вранішні тумани –
Найголубіше небо понад нас.
І шепотіли котики вербові,
Що твоє серце ніжне у любові,
І найсолодші губи – це твої...
Про це мені сказали солов'ї.

Приспів:
Прости, мій милий, за признання щире,
Як маєш сумнів – сумнівайся сам,
А я щаслива бо я й досі вірю
Туманам і квітам, серцю і солов'ям!

Мені співали снігові завії,
Що твоє серце кригу відігріє,
Видзвонювало сонце промінцями –
Таке в житті буває тільки раз...
А згодом ворожила тиха осінь,
Що нам цього для щастя є не досить,
Бо прийдуть і холодні, й хмарні дні
Й не скоро сонце блисне у вікні...

Приспів.